«Катерина Білокур. Хочу бути художником!»

16 червня 2015 року в Мистецькому Арсеналі відкриється виставка Катерини Білокур, однієї з найбільш відомих і водночас незнаних українських художниць ХХ сторіччя. Здавалося б, усі чули це ім’я, але здебільшого воно викликає лише дуже буквальну асоціацію з квітковими мотивами. Проте творчість Білокур має значно глибший екзистенційний вимір, а біографія художниці – надзвичайно яскрава і актуальна історія про долю геніальної жінки, яка прагнула займатись мистецтвом в українській провінції на тлі тяжких історичних і політичних обставин ХХ сторіччя.

Детальніше про виставку можна прочитати тут — http://artarsenal.in.ua/event163.html.171278778

Особливості роботи вчителя в різних країнах світу

maxresdefault_iОрганізація економічного співробітництва та розвитку ОЕСР (Organisation for Economic Co-operation and Development, OECD) провела широкомасштабне вивчення особливостей учительської праці у країнах, що є членами ОЕСР, що отримало назву «Міжнародне дослідження систем викладання й навчання (Teaching and Learning International Survey, TALIS)».

Про результати дослідження читайте за посиланням — http://osvita.ua/school/manage/42821/.

 

Духовна скарбничка школяра

cO8g39NdT2QЖиттєвий досвід людини, роду, народу, суспільства треба передавати дітям, щоб він переходив із покоління в покоління.

Передавати найголовніше, наймудріше, найповчальніше мовою вірша, байки, афоризму, притчі, оповіді, легенди. Метою даної збірки є прищеплення дітям – читачам морального, етичного, історичного досвіду українського народу. Матеріали хрестоматії містять неповторні скарби, символи генетичного коду, художні шрифти історичного досвіду українців, які вдало зібрав, розкрив і дослідив митрополит Феодосій.

Владика дуже любив дітей, допомагав сиротам, давав неоціненні поради щощдо духовного життя юним. Він часто запитував із церковної солії: “Де ваші діти і внуки?”Владика твердо знав, що коли діти в церковній огорожі, з ними не трапиться нічого лихого, Україна матиме Надію, адже діти – це найдорожчий скарб держави, вони – її майбутнє.

Якщо в дітей не буде позитивних прикладів, місце високої норми займе норма “низька”, якій будуть переадресовані увага, авторитет і, навіть,… любов. Сьогодні такими диригентами стали влада і багатство. А як же почувається душа дитини під артилерійським обстрілом насильства, обману, розпусти…? Чи вміємо ми слухати дитячу душу?! Чи вміємо бути уважними?! Чи прищеплюємо дитині духовну норму, яку треба наслідувати?! Ці риторичні запитання лягли в основу даної роботи. Леймотивом всього матеріалу слугує утвердження духовної норми – життя з пам’яттю про Бога.

Саме творчий доробок Владики Феодосія, що ліг в основу хрестоматії, хай буде дітям на науку: як треба бути мудрим і не перемудрити, як любити небесну Вітчизну і дбати про земну.

Хрестоматія з етики для дітей молодшого та середнього шкільного віку за творчим доробком митрополита Феодосія(М.Н.Дикуна – Ваколюка) та українських письменників,поетів етнографів, науковців можна читати тут — Духовна скарбничка школяра

Байка мудрістю багата

BaikaДля сучасної початкової ланки освіти загальноосвітньої школи характерна недостатня увага щодо питань морального виховання учнів, зокрема ,до формування в них моральних переконань. Значної уваги вчителі надають розв’язуванню суто освітніх проблем, обмежуючи виховні аспекти інформуванням про основні правила поведінки в школі.

З огляду на це обізнаність молодших школярів з моральними нормами невисока .Знання їх мають переважно фрагментарний , несистемний характер ,що призводить до розбіжностей між існуючою теоретичною підготовкою, дійсною оцінкою подій, вчинків.

Правильно побудована робота з байкою на уроках етики та читання сприятиме особистісно-зорієнтованому навчанню, потребам естетичного розвитку ,збагаченню морально-етичного досвіду дітей.

“За допомогою байки, її жанрових особливостей ,у дітей виховуються моральні цінності, розвиваються уміння знаходити головну думку ,формуються навички аналізувати і порівнювати прочитане. Діти удосконалюють уміння виразно читати байку, характеризують дійових осіб .висловлюють моральні судження”,- відмічає професор О.Савченко.

Доробок «Байка мудрістю багата» можна читати тут — Байка мудрістю багата.

Бог — скарб душі моєї (твори митрополита Феодосія/Н.М.Дикуна-Ваколюка)


images (4)Митрополит Феодосій (Дикун-Ваколюк, Митрофан Никонович)
(23.11.1926, с. Черниця Корецького р-ну Рівненської обл. – 01.10.2001, м. Полтава) – церковний діяч, митрополит, проповідник, церковний публіцист, правозахисник.

Нар. у багатодітній селянській сім’ї. У 1943 закінчив 7 кл. середньої школи і поступив послушником у Почаївську Успенську лавру. У 1947–1951 навчався у Московській духовній семінарії, потім – у Московській духовній академії, яку закінчив 1955 з ученим ступенем канд. богослов’я. 25.08.1955 прийняв чернечий постриг, 28.08.1955 рукопокладений в ієромонаха, служив у храмі с. Костирево Владимирської єпархії, з 1956 – у кладовищенській церкві м. Владимир. У 1958–1964 – викладач, пом. інспектора, секретар правління Волинської духовної семінарії. 1963 висвячений у сан ігумена. У 1964–1966 – викладач, пом. інспектора, ректор Одеської духовної семінарії. 21.03.1966 уведений у сан архімандрита. Постановою Св. Синоду від 04.04.1967 призначений єпископом Переяслав-Хмельницьким, вікарієм Київської єпархії (хіротонія 04.06.1967 у Володимирському кафедральному соборі м. Київ).

07.10.1967 призначений єпископом Полтавським і Кременчуцьким. У зв’язку із тяжким становищем церкви і віруючих у СРСР загалом і на Полтавщині зокрема, 25.10.1977 звернувся з великим (200 стор.) листом до ген. секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва. Один із примірників листа потрапив за кордон і був зачитаний на радіо «Свобода», що викликало великий резонанс у правозахисному русі. Влада змушена була дещо послабити тиск на церкву. 07.09.1978 уведений у сан архієпископа. За правозахисну діяльність був позбавлений архієрейської кафедри у Полтаві й 04.10.1979 переведений архієпископом Вологодським і Великоустюзьким (не поїхав через хворобу), 27.12.1979 – архієпископом Аст-раханським і Єнотаєвським. 1989 на Св. Синоді РПЦ виступив із пропозицією про створення УПЦ. 27.09.1988 написав листа ген. секретарю ЦК КПРС М. С. Горбачову, в якому підняв клопотання про відкриття для святкувань 1000-ліття хрещення Русі Успенської Києво-Печерської лаври. 1990 повернувся в Україну. Був призначений архієпископом Хмельницьким і Кам’янець-Подільським (19.02.1990). 08.05.1990 увійшов до складу Синодальної біблійної комісії, з лист. 1990 – член Св. Синоду УПЦ. З 20.03.1990 – архієпископ Івано-Франківський і Коломийський, з 02.04.1992 – архієпископ Вінницький і Брацлавський. У період загострення міжконфесійних стосунків у західних областях України у 1990–1991 звертався з листами для їх урегулювання до ген. секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова, папи римського Іоанна Павла II. 02.04.1992 на Архієрейському Соборі РПЦ виступив проти надання УПЦ автокефалії.

У квіт. 1992 вдруге призначений архієпископом Полтавським і Кременчуцьким. Активно займався відродженням церковного життя у краї, підготовкою кадрів священнослужителів для храмів. За час його керівництва Полтавською єпархією створено духовне училище (1997) у м. Комсомольськ, з 1997 почато видання тижневика «Полтавський православний листок», віруючим повернуто Козельщинський Різдвяно-Богородицький, Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський та Полтавський Хрестовоздвиженський монастирі, низку сільських храмів, споруджено нові церкви. З черв. 1992 очолював Канонічну комісію Св. Синоду УПЦ. 1996 уведений у сан митрополита. Активно займався плідною духовнопросвітницькою і літ. діяльністю. Часто виступав у місцевих і загальноукраїнських вид. Упорядкував 10 томів своїх проповідей, 16 томів богословських праць «Свята криниця». Писав вірші, байки, які поширював окремими машинописними томами. Авт. протиунійної брошури «Щире слово до галицької молоді» (1990-ті), обвинувачувальної брошури «На захист Православної Церкви від Філаретівського розколу» (1997), книг «Український Екклесіаст» (2000), «Матінка Нектарія» та ін. Залишив після себе також значну епістолярну спадщину. Протягом 1955–2001 вів щоденник. Користувався великим авторитетом серед віруючих УПЦ, культурної громадськості Полтавщини. Нагороджений церковними орденами преп. Сергія Радонезького 2 ст. (1986), в. кн. Володимира 2 ст., в. кн. Даниїла Московського 2 ст., Марії Магдалини (Польської православної церкви), державним орденом «За заслуги» 3 ст. Помер після тривалої хвороби. Похов. в архієрейській усипальниці Троїцької церквиПолтавського Хрестовоздвиженського монастиря.

Літ.: Новакович Р. «Спасибо за Лавру, владыко…» // Независимость. – К. – 1997. – 11 апр.; Мелкозьоров О. Народження Ісуса Христа відкрило нову еру яку ми тепер називаємо християнською…: «Інтерв’ю з митрополитом Полтавським і Кременчуцьким Феодосієм» // Вечірня Полтава. – 2000. – № 1. – 6 січ. – С.1; Цвєтов О. «Великий Піст – то очищення душі»: «Інтерв’ю з митрополитом Полтавським і Кременчуцьким Феодосієм» // Вечірня Полтава. – 2000. – № 14. – 6 квіт. – С. 8; Петруцій Н., Петруційова О. Високопреосвященніший митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій Дикун-Ваколюк М.Н. – Полтава, 2000. – [Буклет]; Митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій: [Некролог] // Нова Полтава. – 2001. – 3 жовт. – С. 1, портр.; Помер митрополит Феодосій: [Некролог] // Вечірня Полтава. – 2001. – 4 жовт. – № 40. – С. 2; Шибанов Г. До світла вічної істини: Бесіди з митрополитом Феодосієм. – Чорнухи, 2006.

Г. М. Шибанов

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопеія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 —http://history-poltava.org.ua7

 49_d951923c