Святая Криниця

«У житті все має смисл доти, поки та чи інша ціль не буде досягнута. Після цього смисл зникає. Приклад: хлопець хоче оженитися на гарній дівчині, та щойно оженився, як смисл зник. Бізнесмен прагне  купити дорогу машину. Купив, потішився, смисл пропав. Мандрівник хоче з точки «А» дійти до точки «Д». Дійшов. Кінчилася путь, скінчився і смисл його мандрівки. Далі йти нема куди. Це – кінець життя.

Далі починається нудьга, розчарування, пияцтво, загибель особистості; людська душа не любить топтатися на місці, вона не терпить тупиків. Душі потрібна ВІЧНІСТЬ.

І тут на виручку приходить Христос. Він нам говорить: «Будьте досконалі, як Отець Мій Небесний». А Отець Небесний  – це ВІЧНІСТЬ, це путь нескінченна.

Коли ти вийшов з точки «А», то точка «Д» так далеко, що її не видно. До неї треба йти цілу вічність. Ось чому на небі не може бути скучно. Там вічне життя, там вічна радість, там і вічний СМИСЛ».

Це був останній запис у Щоденнику Митрополита Феодосія, цитати з якого, ще за життя Владики,  склали 19 томів збірки під назвою  «Святая криниця».

Записи за 1999 -2000 рік можна проглянути тут .

Колядки у виконанні Владики Феодосія

Презентацію можна проглянути тут — Дітям про Різдво.

СВЯТАЯ КРИНИЦЯ. ТОМ 13-14

«Цей доробок з’явився як плід багаторічних роздумів, читання Біблії, наших святих подвижників та іншої духовної літератури. Бажаю, щоб він приніс хоч будь-яку користь у духовному відношенні його читачеві». 

Митрополит Феодосій (М.Н. Дикун-Ваколюк)

Ознайомитися із книгами можна тут — Свята Криниця_Том_13 , Свята Криниця_Том_14.

Святая Криниця. Том 3

 

«Цей доробок з’явився як плід багаторічних роздумів, читання Біблії, наших святих подвижників та іншої духовної літератури. Бажаю, щоб він приніс хоч будь-яку користь у духовному відношенні його читачеві». 

Митрополит Феодосій (М.Н. Дикун-Ваколюк)

Ознайомитись із книгою можна тут.

УКРАЇНСЬКИЙ ЕККЛЕССІАСТ

«Цей свій доробок присвячую українському читачеві.

Ще в свої дитячі роки я дуже полюбляв читати блискавичні афоризми древнього мудреця Соломона – його «Притчі», «Премудрості», та «Екклесіаст». Ці твори мене зачаровували своєю духовною глибиною, вони мені здавалися то сліпучими блискавками, то мерехтливими зорями на темному небі нашого буденного життя.

Цінуючи чужу мудрість і кохаючись в ній, мені й самому захотілося щось подібне написати. Довго не піднімалася моя рука, та ще довше я вагався душею: братися мені за цю справу чи ні, аби не  образити своєю  простотою стародавню біблійну мудрість. Проте, перебуваючи довгий час за межами своєї милої Вітчизни, я одного разу, покликавши Бога собі  на допомогу, взявся таки до праці.

І ось сьогодні, з ласки Божої, я скінчив роботу і, як скромний вінок, кладу її до підніжжя нашої Матері – України»

                                                                             Архієпископ Феодосій (Дикун-Ваколюк М.Н.)

Ознайомитися із книгою можна тут — Український Екклесіаст.

 

Бог — скарб душі моєї (твори митрополита Феодосія/Н.М.Дикуна-Ваколюка)


images (4)Митрополит Феодосій (Дикун-Ваколюк, Митрофан Никонович)
(23.11.1926, с. Черниця Корецького р-ну Рівненської обл. – 01.10.2001, м. Полтава) – церковний діяч, митрополит, проповідник, церковний публіцист, правозахисник.

Нар. у багатодітній селянській сім’ї. У 1943 закінчив 7 кл. середньої школи і поступив послушником у Почаївську Успенську лавру. У 1947–1951 навчався у Московській духовній семінарії, потім – у Московській духовній академії, яку закінчив 1955 з ученим ступенем канд. богослов’я. 25.08.1955 прийняв чернечий постриг, 28.08.1955 рукопокладений в ієромонаха, служив у храмі с. Костирево Владимирської єпархії, з 1956 – у кладовищенській церкві м. Владимир. У 1958–1964 – викладач, пом. інспектора, секретар правління Волинської духовної семінарії. 1963 висвячений у сан ігумена. У 1964–1966 – викладач, пом. інспектора, ректор Одеської духовної семінарії. 21.03.1966 уведений у сан архімандрита. Постановою Св. Синоду від 04.04.1967 призначений єпископом Переяслав-Хмельницьким, вікарієм Київської єпархії (хіротонія 04.06.1967 у Володимирському кафедральному соборі м. Київ).

07.10.1967 призначений єпископом Полтавським і Кременчуцьким. У зв’язку із тяжким становищем церкви і віруючих у СРСР загалом і на Полтавщині зокрема, 25.10.1977 звернувся з великим (200 стор.) листом до ген. секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва. Один із примірників листа потрапив за кордон і був зачитаний на радіо «Свобода», що викликало великий резонанс у правозахисному русі. Влада змушена була дещо послабити тиск на церкву. 07.09.1978 уведений у сан архієпископа. За правозахисну діяльність був позбавлений архієрейської кафедри у Полтаві й 04.10.1979 переведений архієпископом Вологодським і Великоустюзьким (не поїхав через хворобу), 27.12.1979 – архієпископом Аст-раханським і Єнотаєвським. 1989 на Св. Синоді РПЦ виступив із пропозицією про створення УПЦ. 27.09.1988 написав листа ген. секретарю ЦК КПРС М. С. Горбачову, в якому підняв клопотання про відкриття для святкувань 1000-ліття хрещення Русі Успенської Києво-Печерської лаври. 1990 повернувся в Україну. Був призначений архієпископом Хмельницьким і Кам’янець-Подільським (19.02.1990). 08.05.1990 увійшов до складу Синодальної біблійної комісії, з лист. 1990 – член Св. Синоду УПЦ. З 20.03.1990 – архієпископ Івано-Франківський і Коломийський, з 02.04.1992 – архієпископ Вінницький і Брацлавський. У період загострення міжконфесійних стосунків у західних областях України у 1990–1991 звертався з листами для їх урегулювання до ген. секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова, папи римського Іоанна Павла II. 02.04.1992 на Архієрейському Соборі РПЦ виступив проти надання УПЦ автокефалії.

У квіт. 1992 вдруге призначений архієпископом Полтавським і Кременчуцьким. Активно займався відродженням церковного життя у краї, підготовкою кадрів священнослужителів для храмів. За час його керівництва Полтавською єпархією створено духовне училище (1997) у м. Комсомольськ, з 1997 почато видання тижневика «Полтавський православний листок», віруючим повернуто Козельщинський Різдвяно-Богородицький, Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський та Полтавський Хрестовоздвиженський монастирі, низку сільських храмів, споруджено нові церкви. З черв. 1992 очолював Канонічну комісію Св. Синоду УПЦ. 1996 уведений у сан митрополита. Активно займався плідною духовнопросвітницькою і літ. діяльністю. Часто виступав у місцевих і загальноукраїнських вид. Упорядкував 10 томів своїх проповідей, 16 томів богословських праць «Свята криниця». Писав вірші, байки, які поширював окремими машинописними томами. Авт. протиунійної брошури «Щире слово до галицької молоді» (1990-ті), обвинувачувальної брошури «На захист Православної Церкви від Філаретівського розколу» (1997), книг «Український Екклесіаст» (2000), «Матінка Нектарія» та ін. Залишив після себе також значну епістолярну спадщину. Протягом 1955–2001 вів щоденник. Користувався великим авторитетом серед віруючих УПЦ, культурної громадськості Полтавщини. Нагороджений церковними орденами преп. Сергія Радонезького 2 ст. (1986), в. кн. Володимира 2 ст., в. кн. Даниїла Московського 2 ст., Марії Магдалини (Польської православної церкви), державним орденом «За заслуги» 3 ст. Помер після тривалої хвороби. Похов. в архієрейській усипальниці Троїцької церквиПолтавського Хрестовоздвиженського монастиря.

Літ.: Новакович Р. «Спасибо за Лавру, владыко…» // Независимость. – К. – 1997. – 11 апр.; Мелкозьоров О. Народження Ісуса Христа відкрило нову еру яку ми тепер називаємо християнською…: «Інтерв’ю з митрополитом Полтавським і Кременчуцьким Феодосієм» // Вечірня Полтава. – 2000. – № 1. – 6 січ. – С.1; Цвєтов О. «Великий Піст – то очищення душі»: «Інтерв’ю з митрополитом Полтавським і Кременчуцьким Феодосієм» // Вечірня Полтава. – 2000. – № 14. – 6 квіт. – С. 8; Петруцій Н., Петруційова О. Високопреосвященніший митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій Дикун-Ваколюк М.Н. – Полтава, 2000. – [Буклет]; Митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій: [Некролог] // Нова Полтава. – 2001. – 3 жовт. – С. 1, портр.; Помер митрополит Феодосій: [Некролог] // Вечірня Полтава. – 2001. – 4 жовт. – № 40. – С. 2; Шибанов Г. До світла вічної істини: Бесіди з митрополитом Феодосієм. – Чорнухи, 2006.

Г. М. Шибанов

Джерело:

Полтавіка. Полтавська енциклопеія. Том 12. Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009 —http://history-poltava.org.ua7

 49_d951923c